У мене дуже багато віршів про матір. Може набратися ціла книга. Вона, звичайна жінка-селянка, як виявилося, була матір'ю не тільки мені, а й багатьом цілком дорослим людям, коли підчас війни несла їм, чи то полоненим, чи пораненим, усе, що могла. Це було в Новоархангельську Кіровоградської області, коли потрапили під оточення 6 і 12 армії і тисячі людей прогнали фашисти повз нашу хату до уманського глинища. Тоді й ті чужі люди звали її не інакше, як мамашею... Тож вона заслуговує на те, щоб і тепер, уже із цього дивом уцілілого довоєнного фото, дивитися у ваші очі, дорогі добродії. Разом з нею дивлюся у вічі вам і я з далекого 1939 року.
![[Vox.com.ua] Портал українця](http://www.vox.com.ua/button.gif){kind=small}
